Кожен урок повинен сприяти розвитку інтересів учнів, набуттю ними навичок самоосвіти.  Українська мудрість стверджує: «Можна привести коня до водопою, але пити воду кінь повинен сам».

         Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. Тому на своїх уроках я  підбираю ігрові форми роботи одним учням і пропоную проблемні, дискусійні завдання іншим відповідно до вимог педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології.
         Використовую різні форми й технології уроку, спрямовані на активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоб дати учням хороші знання. Кожна дитина має право на те, щоб усі її задатки, закладені природою, розвинулися якомога повніше. Отже, навчальний процес намагаюся будувати так, щоби сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет. Сьогодні спосіб викладання української мови та літератури має створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації та самоутвердження дитини.
          На  уроці я  і  психолог, і  актор, і  режисер  одночасно.

Тому, готуючись  до  уроків, враховую  не  тільки  особливості  кожного  класного  колективу, але  й  психологію, вікові  особливості, потенційні  можливості  окремого  учня, знаходжу  і  стараюсь  реалізувати  на  уроках  такі  методичні  прийоми, які  дають  дітям  відчуття  самостійності  й  творчої  участі  в  процесі  вивчення  предмета.
     Постійно демонструю невичерпні багатства художнього слова. Стежу за чистотою власного мовлення. Кожен літературний твір розглядаю як художню неповторність, що сприяє розвитку зацікавленості вихованців, розкриттю їх внутрішнього світу та вихованню особистості. Усе це дає можливість переконати дітей, що українська мова неповторна, мелодійна, образна.

       Задля усунення недоліків у навчанні намагаюся цікаво викладати матеріал, створюю ситуацію успіху, порівнюю успіхи і невдачі з попередніми результатами діяльності конкретної дитини. Роботу з гіперактивними дітьми будую індивідуально, при цьому основну увагу приділяю відволіканню і чіткій організації діяльності.